10000 Євро Присудив ЄСПЛ Колишньому Заступнику Міністра оборони України

10 вересня 2020 року Європейський суд з прав людини прийняв рішення, яким присудив 10000 Євро компенсації моральної шкоди за тривале тримання під вартою та ненадання належної медичної допомоги колишньому заступнику Міністра оборони України Іващенко Валерію Володимировичу.



Посадовець звинувачувався у вчиненні посадового злочину та на час досудового розслідування був поміщений за грати. Загальний строк перебування під вартою становив близько двадцяти місяців. Щоразу коли суд продовжував строк перебування під вартою він не достатньо мотивував свої рішення, у чому необхідність застосування такого жорсткого запобіжного заході та чому не можуть бути застосовані альтернативні запобіжні заходи не повязані з увязненням.

Не оцінивши конкретні факти або не розглянувши можливість застосування інших запобіжних заходів як альтернативу триманню під вартою під час досудового слідства, та по суті постійно посилаючись на тяжкість обвинувачень, органи державної влади продовжували строк тримання заявника під вартою під час судового розгляду на підставах, які не можуть вважатися «достатніми» та «відповідними», щоб виправдати його тривалість.

З огляду на це Європейський суд з прав людини констатував порушення п.3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на свободу та особисту недоторканість)

Також суд зазначив, що тримання особи у металевій клітці під час судового засідання само собою - з огляду на його об’єктивно принизливий характер, несумісний з нормами цивілізованої поведінки, які є характерною ознакою демократичного суспільства,- становить публічне приниження людської гідності у порушення статті 3 Конвенції.

У цій справі Уряд колишній заступник Міністра оборони України тримався у металевій клітці під час судових засідань, хоча не було жодних доказів наявності у залі судового засідання реальної та конкретної загрози безпеці, яка б вимагала цього.

Тому суд констатував порушення статті 3 Конвенції щодо заборони нелюдського та такого що принижує людську гідність поводження.

З текстом судового рішення можна ознайомитися нижче.





Якщо Ви переймаєтеся питанням як підготувати звернення до Європейського суду з прав людини або Вас цікавить питання де знайти адвоката для підготовки заяви в ЄСПЛ, звертайтеся до нас просто зараз телефоном, електронним листом або просто пишіть в ЧАТ.

Ми проведемо попередню оцінку перспектив звернення до ЄСПЛ безкоштовно.









ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ П’ята секціяРІШЕННЯ

Справа «Іващенко проти України» (Заява № 41303/11)

У текст рішення 28 вересня 2020 року було внесено зміни відповідно до правила 81 Регламенту Суду

СТРАСБУРГ 10 вересня 2020 року

Автентичний переклад

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Іващенко проти України»

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Габріеле Куцско-Штадльмайер (<...>), Голова, Ладо Чантурія (<...>), Аня Сайбер-Фор (<...>), судді, та Енн-Марі Дуге (<...>), в.о. заступника Секретаря секції, після обговорення за зачиненими дверима 07 липня 2020 року постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРОЦЕДУРА

1. Справу було розпочато за заявою (№ 41303/11), яку 27 червня 2011 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Валерій Володимирович Іващенко (далі - заявник).

2. Заявника представляли пані В.В. Теличенко та пані Г.О. Сеник - юристи, які практикують у м. Києві і м. Львові відповідно. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений, на останніх етапах провадження п. І. Ліщина з Міністерства юстиції.

3. Заявник скаржився за статтею 3 Конвенції на ненадання йому належної медичної допомоги та лікування під час тримання під вартою, і тримання його у металевій клітці під час судових засідань. Він також скаржився за статтею 5 Конвенції на незаконність, тривалість, а також необґрунтованість тримання його під вартою під час досудового слідства, а також на відсутність у його розпорядженні ефективної процедури оскарження законності тримання його під вартою.

4. 23 жовтня 2014 року Уряд було повідомлено про заяву.

ФАКТИ

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Заявник народився у 1956 році і проживає у м. Гентофте, Данія.

A. Порушення кримінального провадження щодо заявника та тримання його під вартою

6. З жовтня 2007 року по червень 2009 року заявник був заступником Міністра оборони України. З червня 2009 року по травень 2010 року він був тимчасово виконуючим обов’язки Міністра оборони України.

7. Згідно з твердженнями Уряду 08 квітня 2010 року Служба безпеки України (далі - СБУ) порушила оперативно-розшукову справу щодо стверджувано незаконної діяльності заявника щодо державного підприємства, яке належало до сфери управління Міністерства оборони України. У рамках розслідування працівники СБУ зібрали певні задокументовані докази та інформацію і передали їх на розгляд прокуратури. Було допитано низку свідків; заявника також допитували як свідка 13 та 17 серпня 2010 року.

8. У незазначену дати СБУ передала матеріали справи на розгляд до прокуратури.

9. 20 серпня 2010 року Генеральна прокуратура України (далі - ГПУ) порушила щодо заявника кримінальну справу за підозрою у зловживанні владою за частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України. Його підозрювали у перевищенні службових повноважень і зловживанні службовим становищем у зв’язку з підписанням плану санації державного підприємства в листопаді 2009 року, що призвело до втрати державного майна.

10. Того ж дня заявника було викликано як свідка у рамках зазначеного провадження. 21 серпня 2010 року він мав знову з’явитися до слідчого.

11. 21 серпня 2010 року після візиту до слідчого ГПУ заявника затримали. Згідно з протоколом про затримання він був затриманий на тій підставі, що «очевидці прямо вказали на п. В.В. Іващенка, що саме він вчинив злочин». Його затримання обґрунтовувалося необхідністю запобігти ухиленню ним від слідства або перешкоджання встановленню істини, а також забезпечити виконання процесуальних рішень.

12. 24 серпня 2010 року Печерський районний суд міста Києва (далі - районний суд) обрав заявнику запобіжний захід у вигляді тримання під вартою під час досудового слідства. Зокрема, суд зазначив, що заявник міг переховуватись або перешкоджати слідству та суду, а застосування альтернативних запобіжних заходів не забезпечило б його належної поведінки. Суд не надав жодних додаткових відомостей щодо цих причин.

13. 31 серпня 2010 року апеляційний суд міста Києва (далі - апеляційний суд) залишив без задоволення апеляційну скаргу заявника на постанову про обрання йому запобіжного заходу, підтримавши наведені районним судом підстави для затримання.

14. 18 жовтня, 20 грудня 2010 року та 18 січня 2011 року суди продовжували строк тримання заявника під вартою, останнього разу - до 04 лютого 2011 року, посилаючись на підстави, аналогічні наведеним у постанові суду від 24 серпня 2010 року (див. пункт 12).

15. Тим часом 29 жовтня 2010 року заявнику було пред’явлено нові обвинувачення за пунктом 5 статті 27 та пунктом 3 статті 365 Кримінального кодексу України у перевищенні влади.

16. 02 лютого 2011 року кримінальна справа щодо заявника, у тому числі відповідний обвинувальний висновок, надійшла до районного суду для розгляду по суті.

17. 04 березня 2011 року районний суд вирішив залишити без змін на невизначений період обраний заявнику запобіжний захід у вигляді тримання під вартою під час досудового слідства. Суд не вказав жодної конкретної причини для продовження строку тримання заявника під вартою, зазначивши про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу на підписку про невиїзд.

18. Під час розгляду справи 01 та 19 серпня 2011 року заявник просив суд звільнити його з металевої клітки, яка систематично використовувалася під час судових засідань. У ті ж дати суд першої інстанції відмовляв у задоволенні цього клопотання, зазначивши, що тримання обвинуваченого у металевій клітці під час судових засідань відповідало національному законодавству, і суд першої інстанції не мав приймати рішення щодо цього питання.

19. Під час судового розгляду заявник подав низку клопотань про зміну запобіжного заходу на непов’язаний із позбавленням волі, посилаючись, зокрема, на погіршення стану свого здоров’я. 29 березня, 07 квітня, 16 червня, 13 липня, 01 та 19 серпня, 20 вересня, 27 жовтня та 12 грудня 2011 року, а також 23 січня та 13 березня 2012 року суд першої інстанції відхиляв клопотання заявника як необґрунтовані, посилаючись без наведення жодних додаткових відомостей на тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачувався заявник, і ризик його ухилення та перешкоджання встановленню істини. Щодо аргументів заявника про погіршення стану здоров’я під час тримання під вартою суд першої інстанції вказав на ненадання йому доказів, що стан здоров’я заявника був несумісним з тривалим триманням його під вартою.

20. 12 квітня 2012 року районний суд визнав заявника винним за всіма пунктами обвинувачення та обрав йому покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років з позбавленням права займати посади державної служби строком на три роки.

21. 14 серпня 2012 року апеляційний суд скасував вирок районного суду та звільнив заявника від відбування покарання з іспитовим строком один рік. Того ж дня заявника було звільнено з-під варти.

22. 12 березня 2013 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ залишив касаційну скаргу заявника без задоволення.

B. Надана заявнику медична допомога під час тримання під вартою

23. З 1995 року заявник страждав, inter alia, на хронічний остеохондроз хребта з постійним больовим синдромом, посттравматичну нестабільність у шийному відділі хребта, деформуючий артроз правого коліна, церебральний атеросклероз, мав проблеми з нирками та хронічний простатит. Для попередження погіршенн