Minasyan v. Azerbaijan

Ганна Юдківська, суддя ЄСПЛ;

Makuchyan and Minasyan v. Azerbaijan and Hungary, 26 травня 2020 року – одна з найбільш складних справ, в яких мені доводилося головувати, а отже вибачте за довгий текст – певні питання Суд тут розглядав вперше.

Справа стосується досить відомої події варварського вбивства азербайджанським солдатом одного вірменського солдата та замах на життя другого під час спільного навчання в Угорщині. Молодого чоловіка було засуджено в Угорщині до довічного позбавлення волі, через вісім років його було передно Азербайджану для подальшого відбування покарання, проте на батьківщині його зустріли як героя, помилували, надали житло, урочисто підвищили у військовому рангу та сплатили втрачену заробітну платню за роки у в’язниці. Високі посадові особи прославляли його як “патріота” та “символ”, а сайт Президента присвятив йому сторінку, де будь-хто міг залишити для нього привітання.

Ця героїзація злочину на тлі тривалого вірмено-азербайджанського конфлікту звичайно наводить на багато роздумів, але перед Судом стояли суто юридичні складні питання – чи несе в такому відпадку Азербайджан відповідальність за вбивство?


Суд по-перше надав значення тому, що вбивство було приватним рішенням хлопця, вночі і поза навчальними часами. Між цим, заявники в цій справі – родичі жертв – посилалися на статтю 11 Проекту статей про відповідальність держав за міжнародні протиправні діяння, за якою держава несе відповідальність якщо “визнає” і “приймає як власну” певну поведінку. Отже Суд мав інтерпретувати статтю 2 Конвенції з огляду на статтю 11 Проекту статей про відповідальність держав, яка встановлює дуже високий поріг відповідальності. Цей поріг детально описаний Судом із відповідними посиланнями на міжнародну судову практику і ILC Commentary, і вартий уваги.


Коротко, Суд погодився, що дії Азербайджану в цілому, включаючи помилування, підвищення у званні, присудження заборгованості по зарплаті та надання квартири, разом із прославлянням його посадовими особами держави, є "схваленням” і “затвердженням” поведінки для цілей статті 11 Проекту статей.


Проте на питання, чи є ці заходи “визнанням” і “прийняттям” Азербайджаном цієї поведінки як власної, Суд відповів негативно (§ 118):


“Дуже ретельно вивчивши природу та обсяг оскаржуваних заходів в контексті, в якому вони були вжиті, та з огляду на міжнародне право, Суд не може переконливо визначити, що таке "чітке та однозначне" визнання” та "прийняття" дійсно мали місце. По суті, ці заходи можна трактувати не стільки як "визнання" та "прийняття" державою кримінальних діянь Р.С. як таких, а скоріше як такі що мали на меті публічну відповідь та виправлення несприятливого особистого, професійного та фінансового становища Р.С., яке влада Азербайджану сприйняла ... як наслідок нібито несправедливого кримінального провадження в Угорщині .... Звідси випливає, що, хоча Суд вважає поза всяким сумнівом, що своїми діями різні органи та найвищі посадові особи Азербайджанської держави «затвердили» та «схвалили» злочинні дії Р.С., але застосовуючи дуже високий поріг, встановлений статтею 11 Проекту статей - як їх інтерпретують та застосовують міжнародні трибунали, зокрема ICJ та ICTY - Суд приходить до висновку, що ... не було переконливо продемонстровано, що Азербайджан "чітко і недвозначно" "визнав" і "прийняв" "як власні" ганебні дії Р.С., таким чином беручи на себе відповідальність за фактичне вбивство Г.М. та підготовку до вбивства першого заявника. Суд акцентує увагу на тому, що ця оцінка проводиться на основі дуже суворих стандартів, встановлених діючими нормами міжнародного права ..., і Суд не бачить причин чи можливості у цій справі від них відійти”.


Отже, Суд не знайшов порушення статті 2 по суті.

Проте вказані акти Азербайджану фактично надали засудженому безкарність за злочини, вчинені проти його вірменських жертв. Це не є сумісним із зобов'язанням Азербайджану згідно зі статтею 2 щодо ефективного стримування вчинення злочинів проти життя осіб, а отже було порушено процедурну частину статті 2

Конвенції, а також статтю 14 у поєднанні із статтею 2.

4 перегляд

Останні пости

Дивитися всі

Конфіскація майна в практиці ЄСПЛ Al-Dulimi and Montana Management Inc. v. Switzerland

Оскаржувана у справі міра, конфіскація майна заявників, здійснювалася згідно з Резолюцією 1483 (2003), прийнятої Радою Безпеки ООН на підставі глави VII Статуту ООН для того, щоб поставити в обов'язок

  • Facebook Social Icon
  • LinkedIn Social Icon
  • Twitter Social Icon
  • Google+ Social Icon

Отримайте безкоштовну юридичну консультацію прямо зараз!

адвокат Київ кримінальні справи, Адвокат Київ кримінальна справа, Адвокати Київа по кримінальним справам, кримінальні адвокати Київа, екстрадиційний адвокат, адвокат звернення до ЄСПЛ, адвокат підготовка апеляції по кримінальній справі, Знайти адвоката у Києві, Кримінальний адвокат Київ, кращі адвокати Київа, адвокати києва, хороший адвокат Київ, Досвідчений адвокат київ, порадьте хорошого адвоката по кримінальній справі Київ, особа під вартою адвокат, знайти досвідченого адвоката у Києві, безкоштовна консультація адвоката онлайн, безкоштовні юридичні консультації, адвокат підготовка дапеляційї касації, застосування амністії адвокат, Адвокати по 366, адвокати по 309, 307 скільки коштує хороший адвокат, знайти хорошого адвоката у києві, порадьте Хорошого Адвоката По Кримінальним Справам, рейтинг адвокатів по криіимнальним, Кращі Адвокати Київа, видача засудженого адвокат, где найти хорошего адвоката по ДТП, Адвокат по ДТП Киев Адвокати По ДТП Київ, Адвокаты Киева и Киевской области, найти хорошего адвоката в Киеве, Адвокат Соломянский район, Адвокати Соломянского района Киева, Адвокат для участия в апеляционном суде Киева, Найти хорошего уголовного адвоката в Киеве, Адвокаты Киева По Уголовным Делам Адвокат Михаил Адвокати Київа та Киїівської областіКозачукАдвокат Київ